Переваги спостереження Землі з космосу

Коли непрофесіонали чують про вартість супутників спостереження за Землею, вони часто не вірять, що 0.5 млрд євро за космічну місію менше щорічних ритрат на наремні метеорологічні станції. Очевидна й добре визнана перевага супутникового дистанційного зондування - це високоякісне та вчасне покриття поверхні геостаціонарними засобами. Полярні орбітальні апарати забезпечують глобальність спостережень та швидкість знімання. Крім того, супутникові спостереження є постійними, адже один датчик спостерігає за всією Земною кулею.

Орбітальний телескоп «Кеплер»

Орбітальний телескоп «Кеплер» (англ. Kepler) — космічний телескоп НАСА, призначений для пошуків екзопланет. Названий на честь Йоганна Кеплера (1571—1630), німецького філософа, математика, астронома, астролога і оптика.

Первинний підрядник — «Ball Aerospace». Телескоп був запущений 7 березня 2009 з космодрому на мисі Канаверал в штаті Флоріда.[1] На орбіту апарат вивела ракета-носій Delta II. Двічі, в січні 2006 і в березні 2006 запуск відкладався через фінансові проблеми. Місія коштуватиме приблизно 467 мільйонів доларів.

Місія «Кеплер» продовжиться три з половиною роки. Весь цей час він спостерігатиме близько 100 тисяч схожих на Сонце зірок, навколо яких можуть обертатися екзопланети. Апарат шукатиме планети, що розташовані поза Сонячною системою, за допомогою транзитного методу. Коли планета проходить диском своєї зірки, вона закриває від спостерігача частину її випромінювання. Аналізуючи коливання яскравості світил, астрономи можуть не тільки знаходити планети, але також приблизно оцінювати їхній розмір.

Знімок Червоної Плями на Юпітері зроблений апаратом "Вояджер - 1"

Цей знімок Червоної Плями на Юпітері був зроблений апаратом "Вояджер - 1" у 1999 році. Зображення складене з трьох чорно-білих негативів, отримані через кольорові фільтри і скомбінованих для створення кольорового зображення. Ця структура є прикладом динамічних вихрових потоків в атмосфері Юпітера і залишається стабільною протягом століть.

Вояджер 1

 

Вояджер 1 (англ. Voyager 1, що означає «мандрівник») — американський роботизований космічний зонд вагою 722 кілограми, запущений 5 вересня 1977 року для дослідження Сонячної системи та простору за її межами.

Зонд перебуває в робочому стані і в рамках розширеної місії використовується для пошуку та дослідження границі Сонячної Системи, включаючи пояс Койпера і далі. Початковим завданням було дослідження Юпітера та Сатурна; це був перший зонд, який зробив детальні зображення супутників цих планет.

«Вояджер 1» є найвіддаленішим від Землі створеним людиною об'єктом, який віддаляється як від Землі так і від Сонця на порівняно більшій швидкості, ніж будь-який інший зонд. Попри те, що двійник «Вояджер-2» було запущено на 16 днів раніше, «Вояджер 2» ніколи не наздожене «Вояджер 1». Зонд програми «New Horizons», запущений до Плутона на більшій ніж обидва «Вояджери» швидкості, також не наздожене «Вояджер 1», оскільки «Вояджер 1» декілька разів застосував гравітаційне прискорення. Поточна швидкість зонду New Horizons більша за «Вояджер 1», та коли зонд New Horizons досягне такої ж, як зараз у «Вояджера», відстані від Сонця, його швидкість буде приблизно 13 км/сек, у порівнянні з 17 км/сек у «Вояджера 1».

Основними цілями «Вояджера 1» були планети Юпітер і Сатурн та їхні супутники та кільця; після виконання програми дослідження цих планет місія зонду була перенацілена на виявлення геліопаузи та виміри елементарних часток у сонячному вітрі та міжзоряному просторі. Обидва зонди «Вояджер» надовго перевершили початкові очікування терміну використання. Кожен зонд отримує електричну енергію від трьох радіоізотопних термоелектричних генераторів, котрі, як очікується, вироблятимуть достатньо електричної енергії для зв'язку з Землею до 2025 року.

uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D1%8F%D0%B4%D0%B6%D0%B5%D1%80-1

"Dextre"

 

Канадський робот "Dextre" розроблений для виконання різноманітних завдань, він має допомагати астронавтам або замінювати їх у сладних та дорогих виходах у відкритий космос.

Міжнародна космічна станція

Міжнародна космічна станція (МКС; англ. International Space Station, ISS) — пілотована космічна станція на орбіті Землі створена для проведення наукових досліджень в космосі.

Будівництво розпочато 1998 року і тривало в співробітництві аерокосмічних агентств Росії, США, Японії, Канади, Бразилії та Євросоюзу. Маса станції становить приблизно 400 тонн. МКС обертається навколо Землі на висоті близько 340 кілометрів, здійснюючи 15.77 обертів за добу, рухається з середньою швидкістю 27 700 км/год, і може бути побачена неозброєним оком. Орієнтовно станція пропрацює на орбіті до 2016–2020 років.

uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%96%D0%B6%D0%BD%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B4%D0%BD%D0%B0_%D0%BA%D0%BE%D1%81%D0%BC%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%BD%D1%86%D1%96%D1%8F